Отже, перший етап – вибір теми. В більшості випадків викладач пропонує
якийсь список можливих тем рефератів. Не вибирайте ту, в якій вам
знайомо тільки одне слово або взагалі жодного, не сподівайтеся абияк.
Краще мати хоч би щонайменше уявлення про те, про що ви пишіть. А
найголовніше – тема повинна бути цікава вам. І пам'ятаєте, реферати – це
не дипломи або дисертації, на їх підготовку відводиться не так вже
багато часу, і необхідну літературу доведеться шукати достатньо
оперативно. До речі, не забудьте запитати у свого викладача список
літератури. Він вам дуже стане в нагоді. Ну ось тема
вибрана, прийшов час визначитися із структурою реферату. Другий етап –
розробка плану. Реферати, як правило, бувають не менше ніж на 20-30
листів, тому краще ясно представляти, з яких розділів складатиметься
ваша робота, і про що саме ви збираєтеся писати в кожному з них. У
будь-якому рефераті обов'язково повинні бути присутніми введення і
висновок. План складений, пора визначитися з джерелами
– це третій етап. Тут вам і стане в нагоді список літератури викладача.
При написанні реферату краще користуватися книгами і статтями, ніж
чужими роботами, викачаними з Інтернету (пам'ятайте, що часи, коли
тільки вибрані мали удома Інтернет пройшли, і викладачі сто разів вже
читали однакові роботи, навряд чи їм сподобається читати в сто перший
раз ще один такий же реферат). Якщо якісь думки з підручників вам
особливо сподобалися, то реферати цілком вирішують приведення цитат,
звичайно ж, з посиланням на джерело, з вказівкою прізвища автора, назви
книги, видавництва і номера сторінки. Основні
підготовчі дії виконання, пора приступити до завершального етапу:
написанню самої роботи. Тут вже все залежить від вас: будьте уважні,
постарайтеся, що називається, «не лити води», не пишіть незрозумілими
словами, які ви самі насилу розумієте. В ув'язненні обов'язково зробити
висновки, до яких ви прийшли в результаті всієї вашої роботи.
І ось, коли текст набраний і навіть приготований невелика доповідь, не
перешкодить ще раз гарненько прочитати реферат, щоб уникнути безглуздих
помилок і не спасувати перед питаннями викладача під час захисту.
|